Загальна характеристика

Дослідивши психоделічне мистецтво як сутнісну ознаку XX століття можна зробити наступні висновки щодо прийомів, методів, витоків та особливостей психоделічної музики, живопису та кінематографу:

По-перше, виходячи із самої назви, психоделія ( від грец. Psyche – душа, свідомість і лат. Delia – ілюзія) можна зробити висновок, що психоделічне мистецтво направлене на розчинення меж між свідомістю та підсвідомістю.  Воно намагається за допомогою певних встановлених прийомів, методів вплинути на людину та допомогти їй у вирішенні певних проблем чи дати відповіді на конкретно встановлені питання. Звільнення свідомості, подолання комплексів, досягнення гармонії, вихід сублімованого, стимуляція творчості – основна мета та завдання цього мистецтва.

По-друге, основна мета та завдання психоделічного мистецтва досягається у певному його виді по-різному. Специфіку психоделічної музики визначають такі методи та прийоми: синтез різних музичних інструментів, суміш класичної та сучасної музики, використання у музичних композиціях звуків природи та навколишнього середовища, поєднання фольклорних мотивів з електронною музикою, швидка зміна голосу та тиші, створення шумового фону – все це, поєднання не поєднаного, притаманне психоделічним музичним композиціям і сприяє неоднозначному впливу на людину.  Свої особливості має і психоделічний живопис,якому притаманні певний абстракціонізм, тривимірність, що створюють відчуття ілюзії та нереальності, або надмірної реальності, що сприяє тому, що глядач сприймає картину такою, яка рухається, або живою. Це досягається завдяки поєднанню комп’ютерної графіки та живопису. Щодо психоделічного кінематографу, то вплив на людину досягається таким чином: завжди присутні певні символи, що несуть у собі певний філософський смисл, використання світлових ефектів, мультиплікаційних анімацій, стихійних явищ природи, музики, розтягнутістю, або скупченістю подій у часі. Особливістю кінематографу є те, що в даному виді можна поєднати всі інші види:психоделічну музику та живопис, що викликає особливої уваги до цього виду.

По-третє, говорячи про особливості психоделічного мистецтва не можна не зазначити його витоки, адже воно увібрало у себе величезний спектр філософських, психологічних та мистецьких ідей. Неабиякий вплив на його формування справив фрейдизм – використання фрейдистської символіки та звернення до сексуальності та лібідо. Поштовхом до його розвитку стала психоделічна революція та поширення серед населення психотропних речовин, зокрема ЛСД, що сприяло розширенню чи зміні свідомості творчої молоді, що в свою чергу призвело до намагання передати свої відчуття в наркотичному стані іншим через мистецтво. Сюди ж можна віднести і звернення у давнину, в культури давніх цивілізацій,що досягали медитації, трансу тощо не лише за допомогою ритуальної музики, а й, інколи, за допомогою певних наркотичних, психотропних засобів.

По-четверте, ритм, звукові шуми, зорові ефекти, світло, -  що впливають на підкіркову зону людину через сприйняття за допомогою зору та слуху – допомагають і сприяють досягнення головної мети психоделічного мистецтва. Все це може як позитивно так і негативно вплинути на людину.  До позитивних наслідків споглядання психоделіків належать: розкріпачення свідомості, самоаналіз, подолання комплексів, - тобто, те що є основною ціллю митця і глядача. До негативних наслідків можна віднести, те, що не було передбачено – агресія, страх, депресія. А також не досягнення мети.

По-п’яте, психоделічне мистецтво – мистецтво другої половини XX століття. Мистецтво, яке увібрало в себе політичну, соціально-економічну, культурну ситуацію, яка склалася  в період його становлення та розвитку. Всі напрацювання психоделічного мистецтва влилися у мистецтво сучасне, за допомогою чого утворилося безліч нових напрямків у музиці, кінематографі та живописі.