Психоделічний живопис

Перш за все потрібно наголосити на тому, що психоделія у живописі виразилась набагато менше ніж у кінематографі та музиці. Адже, все ж таки, саме звукові, або поєднання звукових та зорових механізмів впливу найбільше можуть вразити, вплинути на людину. Але психоделічний живопис як такий, а також комп’ютерна графіка існували, хоча історія їхнього розвитку та існування занадто коротка.

У психоделічному живописі є різні напрямки. Одним із них вважають медитативний абстракціонізм, коли картини написані в одному тоні, з явно вираженою тенденцією до нефігуративності. Композиції або цілком абстрактні, або дуже узагальнені й невиразно фігуративні.

Інший напрям – тривимірний фантастичний живопис, що створює ілюзорні зображення. На поверхні картин утворено періодично повторювані, однакові візерунки. При деякому тренуванні глядач без допомоги будь-яких допоміжних засобів домагається злиття сусідніх ділянок і бачить тривимірне зображення предмета. Споглядання тривимірного зображення не тільки розслаблює очі, але й тренує просторове сприйняття глядача. Для того, щоб поринути в глибину тривимірних картин, потрібен час.

Картини з таємними мотивами створюють Томас Дітцінгер і Армін Кун, називаючи їх, наприклад, «Фантастична картина 3-Д ілюзій» та часто подаючи поряд розшифрування мотиву.

Зрозуміти, осягнути зором і свідомістю такі картини можна лише за допомогою певних методів. Мета цих методів – досягнення концентрації зору глядачів не на поверхні картини, а на іншому, глибинному шарі – очі ніби дивляться крізь картину. Серед основних методів можна виділити такі:

·        Переміщення картини. Глядач торкається кінчиком носа картини і при тому дивиться на неї. Намагаючись утримати це положення погляду, повільно відсуває від себе картину і розглядає на ній зображення візерунків. У якийсь момент під час цього процесу він ніби поринає в глибину картини й помічає в ній контури, фігури, що згодом призводить до споглядання цілісного образу. Того, що хотів показати автор, або того, який побачила, навіяла, або створила в своїй свідомості людина-споглядач.

·        Заплющування та відкривання очей. Глядач спрямовує свій погляд на якийсь предмет біля себе. Глядач закриває очі і уявляє його собі протягом 2 секунд на тій же відстані від себе, що й у реальності. Стає перед картиною і відкриває очі. Дивиться на картину нерухомим поглядом, уявляючи собі предмет, і бачить глибинним зором певний малюнок, зображення.

·        Обертання очей. Глядач, стоячи перед картиною, спрямовує свої очі до її країв доти, доки подвійні візерунки не зіллються в одне тривимірне зображення. Слід сказати, що цей метод занадто впливає на людину психологічно.

·        Варіант Нарциса. Кладуть скло на картину і дивляться на самого себе як, у дзеркало. В глибині, там де глядач бачить самого себе, формується тривимірне зображення. Для одержання такого зображення можна використовувати нахил площини картини, щоб глибше проникнути у фантастичний світ. Розглядання таких картин приносить багато задоволення і радості[9, c.192-193].