Психоделічний кінематограф

Яскраво виражена психоделіка у кінематографі. В основу таких фільмів покладена фрейдиська символіка, наслідки «психоделічної революції». Психоделізм таких фільмів полягає перш за все не  в тематиці та проблематиці, не в фрейдівському зведенні всього до сексуальності та лібідо, не у показі стану людини під дією ЛСД чи інших психотропних препаратів , а перш за все,  у впливі цього всього за допомогою певних прийомів та механізмів на свідомість та підсвідомість людини, що в кінцевому випадку має допомогти глядачеві прийти до вирішення своїх проблем, позбавлення комплексів і до самоаналізу. Наркотики, психоаналіз та фрейдизм, як основа психоделічного кіно, мають лише допомогти передати ці прийоми та механізми, аби вони мали певний вплив на глядача. Тому умовно такі фільми можна поділити на такі три категорії: кіно, в основі якого лежить фрейдиська основа; кіно, основою якого є наслідки «психоделічної революції» та третя – поєднання першого і другого.

Говорячи в загальному про психоделічні фільми, можна виділити певні прийоми та механізми, які характеризують ці фільми і без яких психоделічне кіно не мало б значення. Перш за все, потрібно сказати про те, що всі вони розраховані за часом: загальна тривалість, рівномірні інтервали між піками, зі зростанням психологічної інтенсивності до кульмінації; розраховані музичні фрагменти, зміна планів, тобто ритмічність. Не можна не наголосити, на тому, що одну із основних ролей тут грає музика, вона притаманна всім психоделічним фільмам, деякі психоделічні фільми відносять до жанру музичного кіно. Музика супроводжує глядача протягом усього перегляду. Однією з характерних рис є світлопередача, постійні зміни світла та темряви, яскравої колірної  гами, що  справляють величезний вплив на підкіркову зону людини.

Психоделічному кіно притаманні: сильні шуми, крики, сміх, стук поїзду, спів натовпу. Часто показ чогось огидного та страшного( пологи, нудоти та ін.). Поєднання шумових звукових асоціацій та розпливчастого світла одночасно визиває притуплення мозкової діяльності.

Специфіка цього виду мистецтва полягає у тому, що тут, у кіно, можна поєднати все: і музику, і живопис. Тобто психоделічне кіно, з однієї сторони являє собою певний синкретизм, воно може і об’єднує всі жанри психоделічного мистецтва в одне єдина, що має набагато більший вплив, ніж кожне з них взяте окремо.

Фрейдистська  тематика виражена в фільмах таких режисерів як Залман Кінг та Ендрю Лайн – авторами «9 ½ тижнів», «Дикої орхідеї», «Злиття двох місяців». Сама проблематика фільмів фрейдистська – боротьба волі та інстинкту; тема пристрасті, вплив сексуального начала. «9 ½ тижнів» - тонке психологічне дослідження пристрасті, точніше показ жінки у стані пристрасті, заволодіння людиною лібідо, його співвідношення з духовним, співіснування інстинкту і почуття, чуттєвості, пристрасті і байдужості як цілого. Автори фільму використовують сформовані в культурі символи пристрасті і любові, асоціативну символіку Фрейда, тобто спираються у своїх методах на фрейдизм, на психоаналіз. Тобто, якщо розглядати цей фільм по особливим прийомам, то можна виділити те, що наростання пристрасті, почуттів між головними героями розраховані за часом, можна прослідкувати рівномірномірні інтервали: сцени близькості замінюються сценами буденного життя та байдужості, що знову приводить до пристрасті і так замкнене циклічне коло, доки один з героїв не покінчить з цим.  Яскраво помітне колірне оформлення: колір як символ. Домінує білий ( вона, «інь») і чорний ( він, «янь») як два взаємопривабливих і доповнюючих начала; сірий – єдність, взаємопроникнення, нейтральний колір, змішання чорного і білого і нарешті червоний. На початку фільму героїня ( Елізабет) у білому плащі, светрі, сорочці: вона володіє своєю свідомістю, собою, це її «Я». Потім за ходом розвитку дій ( історія кохання) в її одязі з’являється сірий колір ( сірий костюм, куплений Джоном); у її волю вторгається чужинка, починає підкоряти її собі, вона вже у владі пристрасті і починає усвідомлювати це. Також протягом фільму можна спостерігати, те, що в житті Елізабет, після того як вона зблизилась з Джоном, з’являється і червоний колір. Але червоний колір на ній і біля неї на роботі – в галереї, що є свідченням пристрасті, або незадоволеності її сексуального лібідо в даний момент. Випалена любов’ю, але цілком їй підвладна, під чужою волею, під чужим началом, Елізабет у чорній сукні, плащі. Пов’язка – символ сліпоти людини у пристрасті, на початку фільму пов’язка – біла, в кульмінаційному моменті – чорна.

Якщо виключно спиратися на фрейдистську символіку, то можна помітити, що головних героїв протягом усього фільму супроводжує вода і всі її вияви. Вода – сексуальне начало. Її стани, тобто вияви відповідають розвиткові пристрасті. Грудочки льоду перетворюються на крапельки – пробудження почуття, розбуджена сексуальність, а перед цим сцена на яхті в затоці – безкраїсть можливого почуття, загибель. Далі герої перестрибують разом калюжу. Потім потрапляють під дощ ( пристрасть росте; дощ – символ закоханості). Нарешті – потоки води у сцені в підвалі, як символ зростання пристрасті.

Неодноразово протягом фільму можна помітити рибу ( теж у певні моменти та у дотриманні інтервалів). Риба – у цьому випадку символ жінки у пристрасті. На початку фільму Елізабет бачить рибу на базарі – риба жива і спокійна – душевний та фізичний спокій Елізабет, буденність. В середині фільму – риба, яка б’ється, вона не у стані спокою – розбудження почуттів та пристрасті, початок домінування та захоплення Елізабет лібідо. Кульмінація – знята з гачка, майже не жива риба – героїня, яку вбиває пристрасть. Але риба жива, отже є надія на порятунок, Елізабет вирішує піти, намагається вплинути на своє «Я» та усвідомити його. Квіти теж несуть певну смислову асоціацію. На початку – букет червоних троянд – радість і повнота кохання, в кінці – одна троянда в руках «чорної» Елізабет -  внутрішня туга та усвідомлення того, що все зводиться до пристрасті, інстинкту, сексуального голоду. Також, міст – символ єднання; хустка, яку дарує Джон Елізабет – прив’язує її до себе, бере у свою владу, годинник – час тлінний, і всьому приходить кінець[9, 191-192].

Елізабет готує виставку картин ( поєднання видів мистецтва), які є психоделіками. Саме вони допомагають їй розібратися у собі та зробити правильне рішення. Через цей психоделічний фільм, який має вплинути на глядача, автори показують вплив на героя фільму психоделічного живопису, тобто метод впливу на глядача спогляданням і живопису і фільму через вирішення проблеми Елізабет до вирішення і усвідомлення своїх проблем. Ще одним своєрідним супутником героїв протягом усього фільму і методом поєднання всього в одному є музика. Вона органічно супроводжує весь сюжет і сама виступає звуковими символами різноманітних станів. Слід звернути увагу і на ритм у музиці, світлі у з міні планів. 

Отже, цей фільм являє собою взаємопротилежні і взаємонеобхідні елементи – чоловік і жінка, кохання і пристрасть, вода і вогонь, смерть та відродження, воля та інстинкт – все це вплив фрейдизму. Фільм, який дає змогу проаналізувати свої вчинки, зрозуміти, що має бути певна межа, біля якої потрібно зупинитися і не переступати її.

Ознаки та наслідки психоделічної революції яскраво виражені в фільмі «Страх та Ненависть в Лас-Вегасі». Де показано стан людини в наркотичному сп’янінні. Людина тут повністю підвладна наркотикам, неадекватна, наявна боротьба свідомості та підсвідомості, фантазії та реальності. Цей фільм – намір показати людину, яка не володіє собою, не володіє своїм «Я» через вживання наркотиків; людина, яка не може вийти з фантастичного, надуманого, галюцигенного світу в світ реальний, адекватний, в світ свідомості та наявного буття. Якщо аналізувати цей фільм по попередньо встановлених прийомах, то можна сказати, що піки між вживанням наркотиків (а герої приймають психотропні речовини протягом усього фільму), наростанням страху, ненависті, найвищої неналежності до реальності та несприйняття світу розтягнуті та розташовані у часі ритмічно. Тобто, проходить приблизно однаковий проміжок часу між цими піками. На початку фільму – герої неадекватні, але вони ще сприймають світ в якому знаходяться, світ реальних людей, вони не відчувають нічого негативного, навпаки -  вони позитивно налаштовані на гарне проведення часу у Лас-Вегасі, куди прямують. Пізніше – наростання напруженості, поява галюцинацій, абсолютна неналежність собі і світу, несприйняття оточуючих, зрив мозку, що спочатку являється абсолютною байдужістю і в кінці-кінців приводить до кінця історії – появи страху, який пов’язаний з початком кінця дії наркотичних речовин на організм, вихід зі стану наркотичного сп’яніння, що межується з ненавистю та агресивністю. Страх і ненависть тут являються у тому прикладі, що герої, входячи у реальний світ, починаючи усвідомлювати себе і все навколо себе стикаються із сприйманням себе і оточуючого світу як реально існуючих, виникає огида і спасіння залежить тільки від прийняття або неприйняття нової дози.

Характерною рисою фільму є те, що герої постійно описують те, що бачать, чують і переживають в той чи інший момент під дією того чи іншого наркотику, що дає змогу глядачеві пережити все це разом з ними і відчути на собі дію цих наркотиків.

Кольорова гама доволі яскрава, перевага зелених, фіолетових, жовтих, червоних кольорів. Зелений – колір абсенту – галюцинації, червоний – кров, насилля, страх. Все це створює атмосферу відчуження, страху та болю. Сцена галюцинацій одного із головних героїв – перетворення людей на великих  огидних ящірок,що накидаються один на одного, щоб угамувати своє лібідо є прямим підтекстом до фрейдівського впливу. Лекція про шкідливість наркотиків не є випадковою у цьому фільмі так, як вона абсолютно точно відображає епоху психоделічної революції, де навіть експерти з допомоги боротьби з наркотичної залежності знаходяться під впливом ЛСД.

Символіку цього фільму потрібно шукати перш за все у невидимих нам образах, у тих, які бачать герої фільму. Рожевий кролик у ванні – ми його не бачимо, але починаємо вірити у те, що він є і уявляємо його. Ти самим матеріалізуючи. Режисери фільму через кольорову гаму, феєричне освітлення, блимання світла, через музичні шуми ( музика як така не присутня у фільмі, присутні звуки ехо, звуки шин, природи), розтягнення часу у просторі, - створюють ефект залежності і перебування у стані наркотичного сп’яніння глядача. Фільм психоделічний, який важко сприймати і уловити якийсь смисл і розвиток подій так, як сюжету тут як такого і немає – це не має відволікати глядача від занурення у атмосферу стану самозаглиблення та відірваності від реального світу.

Поєднання музики та анімації, фрейдистської основи та наслідків психоделічної революції відображено у фільмі «Pink Floyd The Wall». Цей фільм - певне музичне есе, в основу якого ліг однойменний альбом  Pink Floyd 1979 року «The Wall». Pink Floyd, як відомо, відносять до піонерів психоделічної музики і цей фільм, режисера Алана Паркера являє собою      певний великий кліп на цілий альбом гурту. Слова, діалоги, не притаманні цьому фільму, головну роль грає музика[11]. Адже саме музика має найбільший вплив на людину, адже саме вона, якій притаманні синтез різноманітних видів музики, криків людей, гудків, різних звуків природи( град, вітер, гроза) та ін. разом із показом цього всього на екрані передає нам атмосферу епохи, в яку він знімався, політичні, соціально-економічні та індивідуальні проблеми людства і головного героя. А також, показ життя людини в   тоталітарному суспільстві, конфлікт справжнього «Я» з «Я», яке повинне відповідати нормам і правилам   політичної системи. Головний герой фільму – Пінк Флойд – хлопчик, батько, якого помер під час війни і дитинство його проходило під знаком бездушної системи і педантичними вчителями. Стіна тут має символічний символ, адже головний герой під від жорстокості і нерозуміння цього світу, вживаючи наркотики, закривається в собі – будує стіну, яка має відділяти його від оточуючого світу. Стіна -  символ роздільності і відчуження – в кінці фільму руйнується, але руйнується не по одній цеглині як будувалася, а вибухає. Це дає змогу зрозуміти, що ми можемо зруйнувати весь світ насильства і жорстокості, який довго будували, але навіщо?

Цей фільм – варіант показати масове бездумне суспільство тих часів і за допомогою цього вплинути на глядача, на ті маси, відкрити очі їм на те, де вони живуть і в якому світі, дати можливість задуматися та подумати.

Фільму притаманні яскрава кольорова гама, але вона лише у свідомості Пінка, бо ж насправді, все навколо сіре, буденність тут неяскрава. Притаманні червоні кольори – символ нацизму, жорстокості, крові і влади. Протягом фільму можемо часто спостерігати появу води.  Спочатку вона чиста, але надзвичайно швидко стає червоною, перемішаною з кров’ю – Пінк лежить на воді, ніби-то не належачи до цього світу, він чистий, але усвідомлення дійсності і того, що є реальним світом приводить до сумнівів і страху, вода стає червоною. Часто зустрічаються хрести – смерть суспільства, бездумність та занепад моральності, деградація. Стіна означає й інше. Будь-яка міцна стіна будується з каменю. Камінь – це робочий люд, гвинтик суспільства, це дитина, з якої мають якраз виростити бездушне створіння, яке не має мислити. Стіна – це засіб утримати тоталітарну владу та контроль над масами, зрівнюючи камінці до однакових форм та перетворюючи на одну єдину велику стіну, це те саме, що ростити та виховувати всіх людей однаково, робити їх масами. Часто протягом фільму можна зустріти яскраво виражені символи нацизму, фашизму.

Музичний супровід супроводжують ще певні звуки навколишньої дійсності: крики, вибухи, розгром в квартирі, писки – всі ці звуки занадто голосні і мають великий вплив на глядача, вони приглушують. Одним із прийомів спроби впливу на глядача є різке і значно голосне виконання композицій, що завершується так само різко і починається вбивча тиша, яка триває близько хвилини, потім маленький монолог, або діалог головного героя, перемішаний з гнітючою тишиною, яка ріже в вуха і сприяє розтягуванню часу ( здається, що фільм триває не півтори години, а години чотири), а потім знову різке і голосне звучання. Швидка зміна тиші і голосу сприяє притупленню роботи мозкової діяльності[14].

Те, що відбувається у підсвідомості Пінка показано через певні мультиплікаційні анімації. Тут змішалися всі страхи, жахи, бажання героя. Він усвідомлює, що втрачає глузд, втрачає себе і він задоволений. В його голові відбувається суд над ним же , де судді -  мультиплікаційні герої, що живуть у його підсвідомості. Квітки хижаки – символ людських стосунків - або підпасти під вплив, або підкорити когось; жіноче і чоловіче начало - квіти приймають форми чоловічих і жіночих гінеталей, фрейдівський символ – боротьба і загубленість у пристрасті.

Мультиплікаційні анімації, музика, разюча тиша, вибухи, розгроми, спалахи і вогонь – ось основні прийоми впливу на глядача, які притаманні цьому фільмові.

Отже, психоделічне кіно – найкращий спосіб впливу на людину і найкращий спосіб поєднати все психоделічне мистецтво в одному виді. Психоделічний кінематограф  формувалося і розвився під впливом психоделічної революції і фрейдизму, це один із способів показати психоаналіз в мистецтві і допомогти людині розібратися в собі та подивитися на реальний світ своїми власними очима, або створити цей світ самому.